Урок пам’яті «Чорнобиль чорним смолоскипом став вироком усім живим»

26 квітня – це не просто календарна дата, це символ, наповнений гіркотою подій, дата, яка розділила наше життя на до і післяЧорнобиля. Проходять роки після найбільшої техногенної катастрофи ХХ сторіччя - аварії на ЧАЕС, але біль та тривога продовжують хвилювати всіх нас: і тих, кого вона зачепила своїм недобрим дотиком, і тих хто пізніше народився далеко від понівеченої землі. 
Чорнобиль... Це слово відоме всій планеті. Його й досі вимовляють із тривогою в очах, бо це була найстрашніша катастрофа світового рівня. Аварія призвела до небезпечногозабруднення природного середовища, радіоактивного опромінення мільйонів людей.
Сумні події 27-річної давнини стали темою обговорення уроку - пам'яті «Чорнобиль чорним смолоскипом став вироком усім живим», що пройшов у загальноосвітній школі №1. На бесіду з учнями 7-11класів був запрошений ліквідатор ЧАЕС І-ї категорії Дробот Сергій Борисович. Розповідь бібліотекаря про хронологію катастрофи, причини і наслідки аварії супроводжувалось відеопрезентацією «Попіл Чорнобиля» насичену документальними фотоматеріалами, уривками з літературних творів українських поетів про аварію і людей, що віддали своє життя заради спасіння інших.

Сергій Борисович розповів про жахливі дні та події квітня – травня 1986 року на Чорнобильській АЕС, у яких він брав участь особисто. Присутні почули про дуже небезпечну і складну роботу по гасінню пожежі, консервації АЕС, забору води з-під пошкодженого реактора 4-го енергоблоку, яку довелося виконувати учасникам ліквідації аварії. Він також розповів, що безпосередньо в зоні вибуху 4-го енергоблоку можна було працювати всього по 2-3 хвилини. Весь одяг і знаряддя після таких робіт знищували. Рівень радіації був страшний. Але ніхто не злякався. Люди працювали на забрудненій радіацією території, знали, на що йшли і чим ризикували, але розуміли , що це потрібно зробити аби врятувати людство.Доповнив свою розповідь Сергій Борисович описом довколишньої природи: ліс, трава, дерева – все навкруг було оранжевого кольору, велетенських розмірів були гриби та фрукти - це вплив радіоактивних елементів. Година роздумів перенесла підлітків у ті часи, коли їх батьки були майже такого самого віку, як вони сьогодні - коли у всіх на вустах лунали слова «глобальна катастрофа», «радіоактивне забруднення», «екологічні біженці», «ліквідатори». День аварії на ЧАЕС не минув безслідно, він буде завжди обꞌєднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Дай Бог, щоб сьогоднішня молодь і майбутні покоління дізнавались про все це тільки зі спогадів, літератури та інших джерел інформації. І нехай атом буде тільки мирним — на благо людства!