вівторок, 17 вересня 2013 р.

Відеомандрівка «Художник – чарівник Іван Похитонов»


«Без минулого немає майбутнього», говорять в народі. І це так, адже за все, що маємо, ми завдячуємо нашим предкам, надбання нинішніх поколінь ляжуть в основу здобутків нащадків. Будучи на сьогодні чи не єдиним культурним центром, бібліотеки беруть активну участь у популяризації краєзнавства.
 Напередодні дня міста центральна бібліотека Новоукраїнського району провела чергове заняття Вищої Народної Школи та клубу «Співрозмовник», присвячене Дню міста Новоукраїнка та сторінкам життя і творчості відомого земляка, художника із світовим визнанням Івана Павловича Похитонова, проведене у формі відеомандрівки «Художник – чарівник Іван Похитонов». 
Відбулося засідання в краєзнавчому музеї Новоукраїнського району за участі його директора - Гаращенко Миколи Олексійовича.
В своїй розповіді М.О.Гаращенко зазначив, що 14 вересня ми відзначаємо 243-у річницю від дня заснування Новоукраїнки. Версії щодо дати заснування міста різняться. З радянських часів прийнята точка зору, що засноване місто Новоукраїнка у 1754 році на правому березі р. Помічної, неподалік від впадання р. Грузької в Чорний Ташлик, була споруджена фортеця (побудована для охорони від набігів кримських татар), названа Павлівськ (пізніше — Новопавлівськ, Новоукраїнка).Все це довгий час було прийняте, без сумніву, як незаперечна істина.
У 2004 році старший науковий співробітник Кіровоградського обласного краєзнавчого музею К. В. Шляховий, проводячи пошук в архівах, натрапив на копію документа, який поставив під сумнів дату заснування міста.
Досліджуючи різні архівні дані, можемо сказати, що місто було засновано в 1770 році. Спочатку називалося Павлівськ, потім — Новопавлівськ (1774 р.)
Від свого народження і до сьогодення Новоукраїнка приваблює до себе унікальним географічним розташуванням, п’янким ароматом свіжовипеченого хліба, а найголовніше – своїми мешканцями – талановитими, щирими, добрими й працездатними людьми, гарними господарями на своїй землі, які, не знаючи втоми, завдяки своїм працьовитим рукам, потужним інтелектуальним потенціалом, талантом від Бога та шаленим ентузіазмом створюють його матеріальне й духовне сьогодення та майбутнє.


Продовжуючи краєзнавчу тематику бібліотекарі ЦРБ познайомили присутніх з біографією та творчістю видатного художника, майстра пейзажу, члена Товариства передвижників Івана Павловича Похитонова, який народився 27 січня 1850 р. у с. Мотроно-Андріївка, Бобринецького повіту Херсонської губернії (поблизу нинішнього с. Новопавліка Новоукраїнського району Кіровоградської області, яке у радянські часи приєднане до села Новопавлівки Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району.) у родині українця Павла Даниловича Похитонова, військового, що отримав дворянський титул, та сербки Варвари Бєліч. 
Родина Похитонових мала 504 десятини землі у Татаровській волості. Павло Данилович Похитонов був дійсним членом Херсонського губернського статистичного комітету, заснував та опікувався земською школою у с. Татарівка (нині с. Комишувате Новоукраїнського району), був почесним мировим суддею Єлизаветградського повіту. Про матір І. П. Похитонова відомо мало. 
Хист до малювання Іван Похитонов мав іще з дитинства. У 7 років хлопчик подарував матері власноруч виконану копію голландської гравюри зі сценою полювання.
Початкову освіту майбутній художник отримав у Єлизаветградському чоловічому пансіоні Г. Гумберта, який було відкрито на ступеніпрогімназії у 1860 р. На ті часи пансіон був кращим освітнім закладом міста
У 1868 р. Іван Похитонов всупив до Петровсько-Розумівської сільськогосподарської академії у Москві. На ті часи вона була одним із передових навчальних закладів Російської імперії. Паралельно із навчанням у Новоросійському університеті Похитонов займався малюнком та аквареллю. 
Не маючи художньої освіти, він досяг вершин майстерності, перевершивши у володінні ремеслом багатьох живописців із академічним досвідом. З цього приводу французький мистецтвознавець Еміль Вітмійор писав: «Після міжнародної виставки в галереї Петі 1882 року майстри мистецтв всіх країн з почестями прийняли у своє коло 32-річного Похитонова, вважаючи, що він гідний бути поруч з ними, визнаними митцями»
Із 1876 р. художник регулярно експонував свої роботи у паризьких салонах. Критики ставилися до нього прихильно, і він швидко заробив репутацію першокласного пейзажиста. Твори Похитонова користувалися величезним попитом на художньому ринку. Павло Третьяков придбав понад двадцять робіт художника.
Основну частину творчого спадку художника складають мініатюрні пейзажі, виконані тоненькою щіточкою на дощечках червоного чи лимонного дерева, які він ґрунтував рибною кісткою для ідеальної гладкості. Інколи для написання картин він навіть використовував лупу. Працював Іван Павлович в основному на пленері.
Із 1893 р. митець постійно жив у Бельгії, у передмісті Льєжа Брессау. Багато подорожував Францією, Італією, Росією. У 1895 р. його прийняли до Товариства пересувних художніх виставок. У 1900 р. отримав срібну медаль від Салону мистецтв у Парижі.
Іван Похитонов помер 23 грудня 1923 р. Могила його знаходиться у Льєжі.
Центральна бібліотека популяризуючи творчість письменників, поетів,художників, народних умільців, митців, майстрів народно-декоративного мистецтва ознайомила присутніх учасників засідання з експонатами копій картин художника І.П. Похитонова представлених у краєзнавчому музеї. І не випадково ця відеомандрівка про творчість художника – земляка пройшла в дні святкування дня міста, адже ознайомлення користувачів з мистецьким жанром сприяє формуванню пізнавальних інтересів, знайомить з неповторним і різноманітним світом природи, вчить любові і розуміння, формує чуйність до краси, розвиває естетичні почуття, знайомить з історією та культурною спадщиною, виховує повагу і дбайливе ставлення до об’єктів, так і до творів мистецтва. А вивчення історії рідного краю, популяризація його традицій, культурних цінностей, надбаних народом протягом століть, у наш час є одним із найголовніших завдань, що стоять перед бібліотеками, як культурно - освітніми центрами.

Немає коментарів:

Дописати коментар