Інформаційна хвилинка «Море стало його поезією»

Відзначаючи 75-річчя утворення Кіровоградської області та продовжуючи реалізацію проекту «Письменники-земляки степового краю» бібліотека  вшанувала  пам’ять  ювіляра  цього року, письменника-земляка Григорія  Карєва.

14 лютого виповнилося 100 років від дня  його народження.  Він  пройшов нелегкий життєвий шлях до визнаного майстра  художнього слова.  З цієї нагоди  для учнів 11-го кл. гімназії №7 (вчитель української мови і літератури  Юденко  Є.Г.)  відбулася інформаційна  хвилинка   «Море   стало його поезією».

 Це дало можливість  старшокласникам відкрити для себе ім'я самобутнього письменника-мариніста, познайомитися з його творами, присвяченими мужнім підкорювачам морської стихії — військовим та цивільним морякам та прослухати його неповторну поезію.

Перепишу судьбу свою сначала,

Переложу, как дом по кирпичам,

И буду снова  плакать, как бывало,

Над соловьиной  трелью по ночам.

     Народився майбутній письменник у селі Бежбайраки  Новоукраїнського району. Григорій з дитинства хотів стати моряком. Самотужки навчився читати і писати, проявляв великий інтерес до навчання. Закінчивши педучилище та педінститут, працював учителем, кореспондентом обласної української газети "Ленінський шлях" у Воронежі, секретарем райради, інспектором Курського облвиконкому.

У 1936 році заповітна мрія Григорія Андрійовича здійснилася. Він пішов служити політпрацівником у Військово-Морський Флот. Приналежність до флотської когорти визначила його долю.

У роки війни Григорій Карєв був комісаром загону морської піхоти, не раз піднімав підрозділи уславлених чорних бушлатів у навальні атаки і запеклі багнетні контратаки. Це були бої за Одесу. Вони яскраво і правдиво описані письменником на сторінках роману "Пылающий берег", повісті "Твой сын, Одесса!", воєнно-історичного нарису "Одесса — город-герой".

Григорій Андрійович брав участь в обороні Сталінграда, був тяжко поранений і тільки завдяки щасливому випадку залишився живим.  За героїзм і мужність він нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни першого ступеня, двома орденами Червоної Зірки та багатьма фронтовими медалями.

Багатющий життєвий досвід дозволив Григорію Карєву створити цілу низку морської прози, головними героями якої стали люди моря — військові і цивільні моряки, портовики, рибалки.

Найпомітнішими у творчому доробку письменника стали збірки оповідань "На океанской волне", "Тайфун", "Одетые в бушлаты", "Мандат капитан-лейтенанта Юникова", повісті "В морской пучине", "Экипаж "Бедового", "Синее безмолвие", роман "Хлеб мой, моя вода". Море стало його поезією, оспіваною у прозі.

1964 року Григорій Карєв став членом Спілки письменників України, жив і працював в Одесі.

Пішов із життя Григорій Карєв 2 листопада 1992 року, залишивши нам цікаву літературну спадщину.