Краєзнавча година «Обереги нашої пам’яті»

 Клуб “Ліра”

В рамках заходів «Про відзначення в бібліотеках району ювілейних дат 2015» та в межах мистецького клуба “Ліра” відбулась краєзнавча година    для старшокласників 10 класу      гімназії №7 «Обереги нашої пам’яті».

«Перша  сторінка   засідання   -  відеоманрівка «  Майстер мініатюр»             присвячена  нашому  видатному  земляку, художнику, неперевершеному  майстру мініатюрного живопису Івану Павловичу Похитонову,  165-річчя від дня народження якого відзначалось 8 лютого (1850-19230). Під час заходу підлітки дізналися багато цікавої інформації про творчий і життєвий шлях «мініатюриста світового рівня». Російські енциклопедії з довідниками досі звуть його великим «російським художником», його – уродженця єлизаветградських степів, чий талант розкрився у Франції та Бельгії, сина нащадка українських козаків і сербки …

Чи не найдивовижнішим фактом із життя Івана Похитонова залишається те, що він – самоук, який серйозно зайнявся живописом уже після того, як спробував свої сили на військовому та аграрно-зоологічному поприщах.

  

"Самий французький серед російських пейзажистів", як його називали сучасники, більшу частину свого життя митець проживав за кордоном.  23 грудня 1923 року у віці 72 років помер Іван Похитонов у бельгійському місті Льєжі, де і похований. Свідченням глибокої поваги, любові до талановитого митця відбулась посмертна виставка творів, яка відкрилася у 1925 році у Льєжі. На ній було представлено понад 100 полотен художника, підготовлено каталог творів. «Повернення на батьківщину» відбулося тільки у 1963 році. Тоді онук художника, диригент і композитор Ігор Маркевич привіз до Радянського Союзу картини свого знаменитого діда й влаштував у Москві, в Третьяковській галереї, чудову виставку.

 А народився художник Іван Павлович Похитонов   у нас – у селі Мотроно-Андріївці Татаровської волості , нині у складі села Новопавлівки  Новоукраїнського району.

У Кіровограді про Похитонова нічого не нагадує: жодної вулички-провулка (зате у Льєжі є своя Rue Pokietonov!), жодної меморіальної дошки, жодної премії. В жовтні 2012 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді  Будинку культури с. Помічна Новоукраїнського району.

Присутнім  був презентований  буклет   "Самий французький серед російських пейзажистів" та слайд –презентація фоторепродукцій    картин  Похитонова,  які знаходяться в краєзнавчому музеї.               

Другою  сторінкою  засідання  була  літературно-мистецька  година   «Письменник із     Новомиргородського «раю»,  присвячена  55-річчю  з  дня  народження  Олександра Жовни  (народився 15 лютого 1960 року в місті Новомиргород).  Бібліотекар     та учні  зробили екскурс по життю і творчості сучасного українського письменника, подивились буктрейлер «Олександр Жовна. Маленьке життя», створеного Новомиргородською бібліотекою.       Його твори видані в Токіо та Нью-Йорку. Ім'я Олександра Жовни занесене до Української енциклопедії визначних особистостей ХХ століття.

Автор книг оповідань та повістей "Партитура на могильному камені", "Вдовушка", "Експеримент", "Маленьке життя". Він не маячить постійно в інформаційному просторі, але коли вже звучить, то голосно й небезпідставно. То Роман Балаян зняв фільм «Ніч світла» за його оповіданням, то Олександр Жовна одержав звання «заслуженого діяча мистецтв України», то став учасником кінофестивалю в Кельні...Жовна живе у своїм маленькім «раю» — в Новомиргороді  , працює вихователем у дитячому будинку для розумово відсталих дітей.

Письменник тричі виступав автором сценаріїв до фільмів, знятих за його творами. Всі вони - “Партитура на могильному камені”, “Світла ніч” та “Секонд-хенд”, вже побачили світ. У четвертому фільмі «Маленьке життя» Олександр Жовна дебютував ще й як режисер–постановник та актор. Лауреат Обласної літературної премії ім. Є. Маланюка (2008), за книгу оповідань та повістей «Її тіло пахло зимовими яблуками» у номінації «Художня література».

 Твори Олександра Жовни читають залпом, слухають відкритим серцем і розумом. Кажуть, по-іншому неможливо.  Бібліотекар наголосила, що такі унікальні люди як    Іван  Похитонов   та  Олександр Жовна,   і дають відповіді на питання: хто ми, звідки, яке наше коріння.

Сучасний школяр достатньо поінформований. Завдяки телебаченню, комп'ютерним системам він часто знає про далекі світи більше, ніж про той, який видно з вікна власної оселі. Більше того, він може навіть не здогадуватись, яку багату історію має його власна земля.

Прищеплення любові до рідної землі, формування національно свідомого громадянина через осягнення краси рідного слова у творчій спадщині земляків — важливе завдання, яке необхідно реалізувати через  літературу  рідного краю . Ця література покликана допомагати школяреві пізнавати попереднє життя народу, краю; вона є джерелом сили для духовного становлення особистості.