Практичні заняття «Пошук інформації в мережі Інтернет: перші кроки».

Інтернет – глобальна мережа, яка поєднує мільйони комп’ютерів в усьому світі. Сьогодні мільйони людей щоденно використовують Інтернет для спілкування й отримання потрібної інформації.

 Однією з тенденцій розвитку світової спільноти  є приєднання зростаючої кількості користувачів до глобальної мережі Інтернет. У будь-якому місці земної кулі стає доступним небачений раніше обсяг інформації.

Саме тому в інформаційно – ресурсному центрі бібліотеки було проведено  практичні заняття «Пошук інформації в мережі Інтернет: перші кроки». Одним із завдань цього заняття є навчання користувачів  здійснювати результативний пошук інформації, що потребує від них знань про способи її подання в електронному вигляді, технології зберігання та передавання за допомогою комунікаційної мережі Інтернет.

Присутні з’ясували,  що існує більш зручний і ефективний засіб пошуку необхідних відомостей. Це так звані  пошукові системи. Пошук в таких системах відбувається за допомогою введених користувачем ключових слів. У процесі пошуку оформлюється сторінка з результатами. Результатом такого пошуку є URL адреса, де знаходиться документ, який містить введені користувачем ключові слова.

У Всесвітній мережі діють спеціальні пошукові системи, за допомогою яких можна миттєво знайти інформацію практично на будь-яку тему. До таких серверів належать: Google, Explorer, Mozilla Firefox, Яндекс, МЕТА Україна та багато інших.

Користувачі  можуть відвідувати віртуальні музеї, читати енциклопедії, художню та наукову літературу, користуватись онлайновими перекладачами та словниками, слухати музику, дивитися відео та «живі» трансляції з веб-камер.

На початку заняття користувачам було запропоновано пригадати основні інформаційні і комунікаційні послуги мережі Інтернет, які є джерелами для одержання інформації, довести, що кожний із них може стати середовищем пошуку потрібних даних.

Вперше потрапляючи на сторінки незнайомого пошукового сервера, слід в першу чергу прочитати його опис і правила користування, а також вивчити засоби і можливості пошуку.

Під час проведення практичного заняття користувачі  навчилися орієнтуватися в інформаційному просторі мережі Інтернет, ознайомилися з механізмами пошуку інформації, навчилися використовувати інструменти для організації пошуку в базах даних, будувати запити і правильно оцінювати знайдену інформацію, уточнювати пошуковий запит, отримувати потрібну інформацію із першоджерел.

Проведені практичні заняття - це надзвичайні можливості для саморозвитку користувачів, які допоможуть  правильно з користю  проводить багато часу в Інтернеті шукаючи нову, пізнавальну, цікаву та захоплюючу інформацію,  матеріали для презентацій, рефератів, використовувати Інтернет-пошту та чати, тощо.

Літературно-мистецька вітальня «Музи генія. Інтимна лірика Т.Г.Шевченка»

В історії кожного народу є імена, які становлять його славу, велич і національну гордість. Саме таким є для України ім’я безсмертного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

В  рамках святкування 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка центральна районна бібліотека провела  засідання  Вищої Народної Школи :  цікаву, романтичну,  зворушливу, захоплюючу літературно-мистецьку вітальню «Музи генія. Інтимна лірика Т.Г.Шевченка».

Довгий час існувала думка, що Тарас Шевченко і кохання — речі несумісні. Молодий столичний художник і поет, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах, любитель театральних вистав і музики — Тарас Шевченко кохав і був коханим! 22 роки кріпацтва і 10 років солдатчини скалічили його особисте життя. Він попадав в химерний любовний трикутник, над ним тяжів меч нерозділеної любові, він кохав без взаємності і дозволяв себе кохати, впадав у розпач і все життя мріяв про сімейний достаток, власну хату і вишневий садок.

Однак лиха недоля переслідувала його все життя, не даючи йому щастя жити у шлюбі, у любові з дружиною, про яку мріяв, особливо в останні роки свого життя. То хто ж вони були, ті музи, які надихали поета, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його, яких він любив?

При проведені заходу присутнім було запропоновано переглянути презентацію про коханих жінок Т.Г.Шевченка. Учасники заходу вдивлялись в обличчя Муз – портрети жінок, створені самим Шевченком – художником, їх духовний світ, що надихали Великого Кобзаря на створення таких довершених творів, що сіють зерна світла та добра, палахкотять незгасним полум’ям безкомпромісної  справедливості, проникливої мудрості та чистоти відносин. 

 Сторінка за сторінкою  в  залі відкривались відомі та маловідомі факти життя Тараса Григоровича, його таємний  ліричний світ краси почуттів.

Перед  присутніми пройшли Музи Кобзаря  - Ганна   Закревська,княжна Варвара Миколаївна Репніна, Агата Ускова, актриса Катерина Піунова, Ликера Полусмакова зі своїми спогадами, сумом, коханням, переживаннями.

Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко. Вірш «Мені тринадцятий минало» прочитаний учасникам заходу передав всю силу почуттів та переживань цього першого юного  кохання…

Кохання у Шевченка - не палка пристрасть, воно цнотливе і ніжне. Воно трепетне, невибагливе та щире. Це кохання - велике і справжнє, сповнене внутрішньої сили.

Сім прекрасних ніжних жінок було у житті Шевченка, та, на жаль, вони всі відійшли, так і не подарувавши поетові великого щастя – взаємного кохання – єдиного на все життя…

      Захід пройшов, як кажуть, на одному диханні, зворушив, зачепив за живе, змусив замислитись, відкрив маловідомі сторінки життя Великого Кобзаря, зацікавив заново перечитати літературну спадщину великого поета.

Любі наші !

Щиро вітаємо вас з міжнародним днем Жінок!

Колектив бібліотеки

Інформаційна хвилинка «Море стало його поезією»

Відзначаючи 75-річчя утворення Кіровоградської області та продовжуючи реалізацію проекту «Письменники-земляки степового краю» бібліотека  вшанувала  пам’ять  ювіляра  цього року, письменника-земляка Григорія  Карєва.

14 лютого виповнилося 100 років від дня  його народження.  Він  пройшов нелегкий життєвий шлях до визнаного майстра  художнього слова.  З цієї нагоди  для учнів 11-го кл. гімназії №7 (вчитель української мови і літератури  Юденко  Є.Г.)  відбулася інформаційна  хвилинка   «Море   стало його поезією».

 Це дало можливість  старшокласникам відкрити для себе ім'я самобутнього письменника-мариніста, познайомитися з його творами, присвяченими мужнім підкорювачам морської стихії — військовим та цивільним морякам та прослухати його неповторну поезію.

Перепишу судьбу свою сначала,

Переложу, как дом по кирпичам,

И буду снова  плакать, как бывало,

Над соловьиной  трелью по ночам.

     Народився майбутній письменник у селі Бежбайраки  Новоукраїнського району. Григорій з дитинства хотів стати моряком. Самотужки навчився читати і писати, проявляв великий інтерес до навчання. Закінчивши педучилище та педінститут, працював учителем, кореспондентом обласної української газети "Ленінський шлях" у Воронежі, секретарем райради, інспектором Курського облвиконкому.

У 1936 році заповітна мрія Григорія Андрійовича здійснилася. Він пішов служити політпрацівником у Військово-Морський Флот. Приналежність до флотської когорти визначила його долю.

У роки війни Григорій Карєв був комісаром загону морської піхоти, не раз піднімав підрозділи уславлених чорних бушлатів у навальні атаки і запеклі багнетні контратаки. Це були бої за Одесу. Вони яскраво і правдиво описані письменником на сторінках роману "Пылающий берег", повісті "Твой сын, Одесса!", воєнно-історичного нарису "Одесса — город-герой".

Григорій Андрійович брав участь в обороні Сталінграда, був тяжко поранений і тільки завдяки щасливому випадку залишився живим.  За героїзм і мужність він нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни першого ступеня, двома орденами Червоної Зірки та багатьма фронтовими медалями.

Багатющий життєвий досвід дозволив Григорію Карєву створити цілу низку морської прози, головними героями якої стали люди моря — військові і цивільні моряки, портовики, рибалки.

Найпомітнішими у творчому доробку письменника стали збірки оповідань "На океанской волне", "Тайфун", "Одетые в бушлаты", "Мандат капитан-лейтенанта Юникова", повісті "В морской пучине", "Экипаж "Бедового", "Синее безмолвие", роман "Хлеб мой, моя вода". Море стало його поезією, оспіваною у прозі.

1964 року Григорій Карєв став членом Спілки письменників України, жив і працював в Одесі.

Пішов із життя Григорій Карєв 2 листопада 1992 року, залишивши нам цікаву літературну спадщину.

Літературно – музична композиція «Мій Шевченко»

5 березня  центральна районна бібліотека спільно з дитячою музичною школою та ЦПК «Ювілейний» провела літературно – музичну композицію «Мій Шевченко».

Запрошені: Степаненко Наталія Андріївна -  перший заступник голови райдержадміністрації, Руденко Олександр Миколайович – заступник міського голови, Антоненко Олександр Володимирович -  місцевий поет, бард, Каєнко Олександр Васильович – заслужений вчитель України, Нікітченко Людмила Іванівна – вчитель української мови і літератури ЗШ № 8, Косих Ірина Михайлівна – завуч ДМШ,  щедро і відверто ділилися «своїм Шевченком», читали власні вірші та  безсмертні поезії Великого Українця, розповідали про власні дослідження життя і творчості Тараса Григоровича Шевченка.

Неповторну атмосферу, урочистий і піднесений настрій створювали вихованці Дитячої музичної школи: Ткаченко Ярина, Насєдкіна Ганна, Діана та Аліна Попруги, а також хор – група та  неповторне тріо в складі Білокінь Наталії, Самарської Віти, Косих Ірини.

Знову і знову злітали до висот Шевченкового слова  декламуючи вірші Кобзаря переможці районного туру конкурсу  Гетьманенко Анатолій, Фішер Наталія та Павелкова Ганна.

Шевченко – це не лише те, що вивчають в школі, це те, чим живуть у чому черпають сили і надії прості українці. Сьогодні потрібно  відкрити Шевченка в кожному з нас, зупинитися на хвилинку в круговерті  нашого життя, задуматися, сягнути в глибину своєї душі і зрозуміти, що ж для нас всіх Україна, Шевченко, щоб знову відкривати і відкривати свого Тараса Григоровича. Бо Шевченко – це назавжди.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Шкідливі звички чи життя у своє задоволення

Клуб «Підліток»

«Усуньте хибний спосіб життя — і хвороби зникнуть самі"

(народна мудрість)

        «Шкідливі звички чи життя у своє задоволення» таку назву мав черговий захід клубу «Підліток»,  проведений для для учнів 7-8 класів ЗШ №6.     

        Керівник клубу разом із запрошеним лікарем – наркологом Новоукраїнської ЦРЛ  Ткачуком Олександром Дмитровичем  інформували підлітків про помилкове «задоволення» від вживання тютюну, алкоголю, наркотичних речовин і непоправні наслідки їх використання.  

        Метою цієї бесіди - настанови було підвищення інформаційної культури та розширення кругозору учнів, формування негативного ставлення підростаючого покоління до шкідливих, згубних звичок, виховання відповідальності за своє життя, здоров'я та непоправний біль втрат, яку несуть ці страшні звички для рідних та близьких з їх оточення. Лікар – нарколог   на конкретних прикладах теоретично довів учням  небезпеку їх вживання.

     Цей захід не тільки застерігав молодь від згубних звичок та небезпечних хвороб, а ще й формував культуру пізнання власного внутрішнього світу; здатність виявляти турботу про безпеку власної життєдіяльності та життєдіяльність інших, навчав розумінню, що життя людини є величним і прекрасним; формував в учнів кращі риси людського характеру; виховував шанобливе ставлення до життя, до людей; вчив любити життя, цінувати кожен день, кожну мить, уміло поєднувати працю і відпочинок, мати широке коло інтересів, спілкуватися з друзями, цікавими людьми, пізнавати інших і себе самого, берегти своє життя та здоров’я.

     Такі заходи несуть велику виховну силу, велику користь підростаючому поколінню в формуванні їх світогляду, вибору життєвого шляху, стійкості не піддаватись спокусам та псувати своє життя.

«Хто хоче що – небудь зробити, шукає засоби. Хто не хоче робити нічого, шукає причини », - свідчить відомий афоризм. Чим цікавіше, змістовніше буде дозвілля, тим рішучіше піде боротьба зі шкідливими звичками, які починаються від неробства. Всім нам потрібно пам’ятати: здоров’я, радість життя і щастя – в руках кожної людини!

Інформаційно-музична година «Творці гімну України»

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

    Саме з мелодії Державного гімну України розпочався захід під назвою «Творці гімну України».

   Гімн України – це музичне втілення високого патріотизму  і любові до Батьківщини, нації  та Держави.  Це ті слова  та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого. Кожен з присутніх старшокласників Новоукраїнської гімназії №7 виконуючи гімн України відчув, у цій невеликій за обсягом пісні, історію українського народу, любов громади до своєї держави,  довгий шлях до здобуття незалежності та силу і волю українського народу в боротьбі за краще життя.

   Слово "гімн" грецького походження. В античні часи ним називали величальні пісні на честь богів. У наш час гімни інколи створюються на честь міст, громад, підприємств тощо. Але все ж найголовніше значення цього слова — урочиста пісня, що офіційно є символом певного народу та держави.

     Гімн “Ще не вмерла Україна” був офіційно визнаний з 1917 року, текст якого написав П.Чубинський, музику - М.Вербицький. Автор Гімну України, Михайло Вербицький, був священиком греко-католицької церкви.  Вербицький був справжнім народним композитором, який вмів своєю музикою викликати високі, піднесені почуття. В 1863 році у Львівському журналі «Мета» був надрукований патріотичний вірш бориспільського поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Вірш дуже сподобався Вербицькому, і він одним духом написав до нього музику, а згодом зробив з неї хорову композицію. Вперше вона прозвучала 1 липня 1864 року у Перемишлі. А вже після всенародного референдуму 1 грудня 1991 року, який підтвердив незалежність України, музична редакція національного гімну “Ще не вмерла Україна” затверджена державним гімном нашої держави.

     Під час заходу бібліотекар розповіла про історію створення Гімну України, учні мали змогу познайомитися з ілюстративним матеріалом про державну символіку. Велику зацікавленість у учнів викликала відео презентація «Моя Україна», що допомогла учням розкрити свої пізнання про державні символи України та їх роль у житті країни.

   Історія кожного державного гімну найтіснішим чином переплітається з життям народу, символом якого він є. Знати історію гімну своєї країни так само необхідно, як знати історію свого народу і своєї родини.