День пам’яті «У пам’яті навіки збережемо…»

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, який відзначається щорічно 22 червня, є приводом для кожного українця звернутись до героїчних сторінок історії своєї країни.

Цього року виповнюється 73 роки від початку найбільшої і найкривавішої з усіх війн людства – Великої Вітчизняної. Всі, хто став для нас прикладом беззавітної любові до Вітчизни і свого народу, незламної волі і героїзму, живуть у вдячній пам'яті народів. Це пам'ять про подвиги, здійснені на полях боїв з агресором, пам'ять про тих, хто вершив історію, прийняв смерть заради Перемоги, заради Батьківщини, заради майбутнього. Повага й шана до них передаються із покоління в покоління.

Для вшанування пам’ятного дня, а також, з метою патріотичного виховання сучасної молоді, в центральній районній бібліотеці   для    дітей літнього оздоровчого табору відпочинку дитячо-юнацького центру «ЗОРІТ»   проведено  День пам’яті «У пам’яті навіки збережемо…»  головним завданням якого є довести до відкритих дитячих сердець значимість миру на землі та згадати героїв, які відіграли вагому роль у боротьбі за нашу вільну землю.     Бібліотекар ознайомили присутніх з історією початку війни, жахливими цифрами втрат , яка принесла війна на нашу землю. Під час заходу учасники      мали змогу згадати сторінки історії   війни на Кіровоградщині, на Новоукраїнській землі  -    бібліотекар        продемонструвала краєзнавчий матеріал про  воїнів-земляків.

 2 серпня 1941 р. німецькі війська зайняли Новоукраїнку. Два роки і сім з половиною місяців фашисти господарювали в місті і районі. Але окупанти не зломили опір населення. Молодіжна група підпільників на чолі з В. Поповкіним слухали зведення радіоінформбюро,  розповсюджували листівки, налагодили виготовлення фальшивих окупаційних документів, таємно заготовляли зброю, допомагали колишнім військовополоненим пробратися до партизанів, підтримували зв’язок з підпіллям Олександрії, Помічної та з партизанським загоном ім. Ворошилова в Чорному лісі.

Фашисти в перші місяці окупації організували масовий розстріл євреїв і циган. В концтаборі Адабаш в нелюдських умовах утримувалось понад 21 тис. радянських військовополонених, до 10 тисяч з них загинули від ран, голоду, холоду і хвороб, були розстріляні  фашистами.

  На всіх фронтах Великої Вітчизняної - від Баренцевого до Чорного морів, від Бреста до Командорів, Курил і Порт-Артура - пліч-о-пліч з представниками інших народів тоді багатонаціонального Союзу відважно билися з ворогом понад 12 тисяч наших земляків.

Школярі дізнались про подвиг славетних земляків, що прагнули захистити рідну землю від лютого ворога -  Бабенко В. В,  Одиницю В. Д., Чернегу В. Я., Лукашенко О..Є.  та інших;  Згадали  наших земляків ,які піднялись на вершину безсмертної слави і доблесті - стали Героями Радянського Союзу . Захід супроводжувала  слайд-презентація.

За мужність і відвагу на фронтах Великої Вітчизняної війни 3900 уродженців району були нагороджені бойовими орденами і медалями, а десяти з них присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Дорогою ціною здобуто Перемогу.

З понад 11 тисяч, що воювали на фронтах, 5977 не вернулись додому, тисячі  й тисячі скалічених доль і до наших днів нагадують про війну.

Сьогодні вже мало залишилося в живих тих, хто зі зброєю у руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше.

 Бібліотекар підкреслила особливу значимість цього дня, обтяжену політичними подіями, що відбуваються в країні сьогодні. Але перед лицем нової агресії, внуки-правнуки відважних бійців із фашизмом стали на захист Вітчизни сьогодні.     Нові часи народжують нових героїв, які примножують славу України. Зараз багато кіровоградців бере участь в антитерористичній операції  на сході України. Серед них і Валентин Лихоліт, керівник гуртка ДЮЦТ «ЗОРІТ», який дістав тяжке поранення в боях АТО.  

Молодому поколінню ніколи не вдасться до кінця зрозуміти всю тяжкість тих днів, але головне для молодих - бути мудрішими за своїх попередників і не допустити кровопролиття. На Кіровоградщині, на відміну від східних міст країни, мир і стабільність, і дуже важливо зберегти таку ситуацію й надалі.

Адже знову наша держава опинилася на шляху реальної війни, коли є велика ймовірність порушення цілісності державних кордонів. Тож, наш священний обов’язок - єднати суспільство, знаходити шляхи до порозуміння, а також не стояти осторонь та протягнути руку допомоги тим, хто цього потребує.

Упродовж цього тижня, кожен з відвідувачів бібліотеки мав можливість  оглянути книжкову виставку під назвою  «Ще довго пам’яттю болітиме війна». В основі експозиції — документи, періодика та фотографії, які розповідають про окремі миттєвості війни, героїчну історичну спадщину країни, немеркнучу пам’ять про героїв-визволителів.  Книжкова виставка – це світла пам'ять про велич народного подвигу, стійкість, волю і мужність людей, вічна пам'ять про покоління, яке ціною власного життя відстояло свободу і незалежність рідної землі.

Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни.

Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Віддаймо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам'яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління.

Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна . Слава їм, вічна і світла пам'ять!