Літературний вернісаж «Зникає все - лише нетлінні поети, простір і зірки»

Є багато митців, що народилися і провели дитинство та юність в Україні, але вважаються надбанням лише російської культури. До таких митців належать і Арсеній та Андрій Тарковські.

         Але хто такі Тарковські? Що зробили вони такого, що потрібно не лише про них пам’ятати, але й шанувати їх творчість? Арсеній Тарковський – письменник зі світовим ім’я, а Андрій Тарковський – всесвітньо відомий сценарист та режисер. Батько і син. Такі різні долі та творчі шляхи. Але мало хто знає, що їх Батьківщиною є Єлисаветград (нині Кропивницький). Тож, хто вони – митці родини Тарковських?

В рамках проекту "Культурна мапа Кіровоградщини: Минуле. Сучасне. Майбутнє" та до року Розвитку Туризму центральною бібліотекою для учнів Новоукраїнського НВК – гімназії «Лідер» (клуб «Ліра», вчитель зарубіжної  літератури Каєнко О. В.). проведено черговий захід   - літературний вернісаж «Зникає все  - лише нетлінні поети, простір і зірки».   Учасникам заходу було презентовано цікаві, рідкісні матеріали, слайди пов’язані з творчістю Арсенія   Олександровича і  Андрія Арсенійовича. Справді, і фільми сина, і вірші батька мають потужність духовного заряду , і творчість їх мали такий вплив на ціле покоління! Та й не на одне. З цікавістю слухала молодь розповідь бібліотекаря  про невідомі сторінки життя поета, про те, як поезія Арсенія Тарковського формувала не лише погляди  того покоління, а й впливала на долі людей . Не можна  ігнорувати  й глибинний зв’язок Арсенія Олександровича з нашою землею, з дивовижним містом, в якому він народився, – Єлисаветградом, з його дивовижною родиною. Для нас значущими  є і  сімейні і духовні зв’язки сім’ї Тарковських з сім’єю Тобілевичів.

2012 рік на Кіровоградщині було оголошено роком Тарковських у зв’язку з цілою низкою ювілеїв членів цієї славетної родини. У березні виповнилося 160 років від дня народження Надії Тарковської – першої дружини І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича), ім’ям якої названо  музей-заповідник Хутір Надія. У квітні відзначено 80-річчя непересічного російського кінорежисера Андрія Тарковського, у червні – 105-річчя його батька, знаного російського поета Арсенія Тарковського, у жовтні – 150-річчя від дня народження народовольця, активного діяча колишньої єлисаветградської «Громади» Олександра Тарковського (батька Арсенія Тарковського).

На формування Арсенія Тарковського впливала так звана «аура» тодішнього Єлисаветграда, який у ті часи вважався центром культурного життя. Сюди приїздили відомі поети, письменники, композитори, музиканти, артисти. В інтелігентних родинах влаштовували літературні, музичні, артистичні вечори, на яких разом з батьком і матір’ю бував і Арсеній.

       Часто відвідував Арсеній і хутір «Надію». Надія Карлівна Тарковська , перша дружина І. Тобілевича (Карпенка-Карого), доводилася йому рідною тіткою. Арсеній ходив доріжками великого саду, добре був знайомий з крутоярами й скелястими берегами Біанки, Сугоклеї та Інгулу, знав насипні вали фортеці св. Єлисавети,  міські вулиці Дворцову, Велику Перспективну, Карабінерну та інші.

       Арсеній Тарковський залишивши  наше місто 18-річним юнаком, декілька разів приїздив сюди у 30-і роки ХХ століття до матері, потім ще двічі – у 1955 та у 1973 роках. Але якщо уважно вчитатися у його вірші, інтерв’ю, які він давав уже в похилому віці, можна прийти до висновку, що Єлисаветград, «этот город хлебной торговли и мелких ремесел, устроенных так, что весь мир вращался вокруг задворков и голубятен», назавжди залишився в його душі як спогад про найдорожче.

У біографії Арсенія Тарковського зазвичай майже не приділяють уваги єлисаветградському періоду. Але ж саме середовище, де він провів дитинство і юність, сформувало майбутнього письменника. І все життя він пам’ятатиме рідне місто і буде за ним сумувати:

А всё-таки жалко, что юность моя

Меня заманила в чужие края,

Что мать на перроне глаза вытирала,

Что этого я не увижу вокзала …

Арсеній Тарковський про Кіровоград написав стільки, скільки не написав жоден із письменників, які тут жили. Під час заходу  лунали  вірші поета єлисаветградського  періоду.

Також бібліотекар познайомила з творчістю Андрія Тарковського. Андрій Арсенович Тарковський (4 квітня 1932 р. – 29 грудня 1986 р.) – російський кінорежисер, сценарист. На думку багатьох зарубіжних критиків, це другий за вагомістю внеску в світове кіномистецтво та впливом на його історію радянський режисер після Сергія Ейзенштейна. Його твори – «Каток і скрипка» (1960), «Іванове дитинство» (1962), «Андрій Рубльов» (1972), «Соляріс» (1972), «Дзеркало» (1974), «Сталкер» (1979), «Ностальгія» (1984), «Жертвопринесення» (1986) – отримали численні відзнаки критиків та призи на кінофестивалях. Фільм «Іванове дитинство» на Венеціанському кінофестивалі отримав відзнаку «Золотий Лев», а стрічка «Соляріс» – спеціальний приз журі Канського фестивалю.

Старшокласники ознайомились з книгами  про життя і творчість роду Тарковських. Проведений захід є ще одним кроком на шляху до пізнання історії рідного краю, розвитку почуття регіонального патріотизму. Творчість істинних художників живиться не одним джерелом. Вони вбирають увесь різноманітний вплив культури – і східної, і західної. Тому й інтерес до режисера Андрія Тарковського і поета Арсенія Тарковського великий не лише у слов’янському світі, а й за його межами.