Є
багато митців, що народилися і провели дитинство та юність в Україні, але
вважаються надбанням лише російської культури. До таких митців належать і Арсеній
та Андрій Тарковські.
Але
хто такі Тарковські? Що зробили вони такого, що потрібно не лише про них
пам’ятати, але й шанувати їх творчість? Арсеній Тарковський – письменник зі
світовим ім’я, а Андрій Тарковський – всесвітньо відомий сценарист та режисер.
Батько і син. Такі різні долі та творчі шляхи. Але мало хто знає, що їх
Батьківщиною є Єлисаветград (нині Кропивницький). Тож, хто вони – митці родини
Тарковських?
2012
рік на Кіровоградщині було оголошено роком Тарковських у зв’язку з цілою низкою
ювілеїв членів цієї славетної родини. У березні виповнилося 160 років від дня
народження Надії Тарковської – першої дружини І.К. Карпенка-Карого
(Тобілевича), ім’ям якої названо
музей-заповідник Хутір Надія. У квітні відзначено 80-річчя непересічного
російського кінорежисера Андрія Тарковського, у червні – 105-річчя його батька,
знаного російського поета Арсенія Тарковського, у жовтні – 150-річчя від дня
народження народовольця, активного діяча колишньої єлисаветградської «Громади»
Олександра Тарковського (батька Арсенія Тарковського).
На
формування Арсенія Тарковського впливала так звана «аура» тодішнього
Єлисаветграда, який у ті часи вважався центром культурного життя. Сюди
приїздили відомі поети, письменники, композитори, музиканти, артисти. В
інтелігентних родинах влаштовували літературні, музичні, артистичні вечори, на
яких разом з батьком і матір’ю бував і Арсеній.
Часто відвідував Арсеній і хутір
«Надію». Надія Карлівна Тарковська , перша дружина І. Тобілевича
(Карпенка-Карого), доводилася йому рідною тіткою. Арсеній ходив доріжками
великого саду, добре був знайомий з крутоярами й скелястими берегами Біанки,
Сугоклеї та Інгулу, знав насипні вали фортеці св. Єлисавети, міські вулиці Дворцову, Велику Перспективну,
Карабінерну та інші.
Арсеній Тарковський залишивши наше місто 18-річним юнаком, декілька разів
приїздив сюди у 30-і роки ХХ століття до матері, потім ще двічі – у 1955 та у
1973 роках. Але якщо уважно вчитатися у його вірші, інтерв’ю, які він давав уже
в похилому віці, можна прийти до висновку, що Єлисаветград, «этот город хлебной
торговли и мелких ремесел, устроенных так, что весь мир вращался вокруг
задворков и голубятен», назавжди залишився в його душі як спогад про
найдорожче.
У
біографії Арсенія Тарковського зазвичай майже не приділяють уваги
єлисаветградському періоду. Але ж саме середовище, де він провів дитинство і
юність, сформувало майбутнього письменника. І все життя він пам’ятатиме рідне
місто і буде за ним сумувати:
А всё-таки
жалко, что юность моя
Меня заманила в
чужие края,
Что мать на
перроне глаза вытирала,
Что этого я не
увижу вокзала …
Арсеній
Тарковський про Кіровоград написав стільки, скільки не написав жоден із
письменників, які тут жили. Під час заходу лунали
вірші поета єлисаветградського
періоду.
Також
бібліотекар познайомила з творчістю Андрія Тарковського. Андрій Арсенович
Тарковський (4 квітня 1932 р. – 29 грудня 1986 р.) – російський кінорежисер,
сценарист. На думку багатьох зарубіжних критиків, це другий за вагомістю внеску
в світове кіномистецтво та впливом на його історію радянський режисер після
Сергія Ейзенштейна. Його твори – «Каток і скрипка» (1960), «Іванове дитинство»
(1962), «Андрій Рубльов» (1972), «Соляріс» (1972), «Дзеркало» (1974), «Сталкер»
(1979), «Ностальгія» (1984), «Жертвопринесення» (1986) – отримали численні
відзнаки критиків та призи на кінофестивалях. Фільм «Іванове дитинство» на
Венеціанському кінофестивалі отримав відзнаку «Золотий Лев», а стрічка
«Соляріс» – спеціальний приз журі Канського фестивалю.
Старшокласники
ознайомились з книгами про життя і
творчість роду Тарковських. Проведений захід є ще одним кроком на шляху до
пізнання історії рідного краю, розвитку почуття регіонального патріотизму. Творчість
істинних художників живиться не одним джерелом. Вони вбирають увесь
різноманітний вплив культури – і східної, і західної. Тому й інтерес до
режисера Андрія Тарковського і поета Арсенія Тарковського великий не лише у
слов’янському світі, а й за його межами.
Немає коментарів:
Дописати коментар