Чорнобиля - чорний біль

Ми атомні заложники прогресу.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо – АЕС.
Л. Костенко

26 квітня 1986 року сталася жахлива трагедія на Чорнобильській АЕС, масштабна катастрофа, яка загубила життя багатьох тисяч людей. Багато людських доль обпалила своїм смертоносним сяйвом Полинова зоря, як зазвичай називають цю аварію. Страшна звістка про катастрофу в Чорнобилі — невеличкому українському місті, розташованому поблизу злиття сивого Дніпра й тихоплинної Прип'яті, облетіла всю планету. Оспіваний мирний атом, здавалося б, приручений і покірний, вийшов з-під влади людини, вивергаючи на земну поверхню вогненне нутро, розкурюючи навсибіч незриму отруту радіації.

Саме цим трагічним подіям квітня 1986 року присвячувався  реквієм пам'яті «Чорнобиля чорний біль», що пройшов у центральній бібліотеці міста для старшокласників ЗШ №8.  

Спочатку присутні згадали історію виникнення містечка Прип`ять, будівництво Чорнобильської АЕС, мирне життя, яке в теплу весняну ніч 26 квітня 1986 року несподівано розірвало велетенське багряне полум’я – зірвався реактор на АЕС. Відео «Чорнобильська трагедія – секунди до катастрофи» познайомило присутніх з хронологією моментів аварії.

Пізнавальною для молоді стала розповідь ліквідатора наслідків Чорнобильської аварії, заступника Новоукраїнського міського голови, Руденка Олександра Миколайовича, який перебував в тридцяти кілометровій зоні чотири місяці з жовтня 1986 року під час проходження військової служби в загоні, який займався дезактивацією території. Він розповів про страшні наслідки техногенної катастрофи, про героїзм ліквідаторів, які ціною власного життя і здоров’я захищали життя нинішніх і прийдешніх поколінь.

Справжнє хвилювання викликали спогади евакуйованої з міста Чорнобиль Ільницької Олени Миколаївни, яка в момент аварії закінчувала 8 клас, та була майже такого ж віку, як і присутні старшокласники. Пригадала рідний дім, евакуацію на три дні, яка затяглась в часі вже на 33 роки, переселення та тимчасовий розрив її сім’ї, відношення людей до таких переселенців як вона.

Зустріч нікого не залишила байдужим. На закінчення заходу гості побажали учням успіхів у навчанні для того, щоб жахлива трагедія більше не повторилась, атом був мирним і служив тільки на благо людству.

Доповненням до заходу стала книжкова виставка «Чорнобиль: заграва над Прип'яттю».

Час невблаганний… Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається великим горем для нас, українців. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною... Урятований світ - найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі.