Вона як хліб. Вона мені свята.
І
кров’ю предків тяжко пурпурова.
Ліна Костенко
Щорічно 9 листопада, вшановуючи Преподобного Нестора Літописця, ми відзначаємо
День української писемності та мови.
Для народу, що упродовж століть прагнув визнання, – мова не просто засіб спілкування, а найголовніша форма ідентифікації. Це скарб, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Без рідної мови жодна людина не здатна почуватися повноцінною частиною свого народу, його історії та культури.
Відзначаючи День української писемності та мови бібліотекарі Новоукраїнської ЦРБ провели Урок сучасності «Це мова моя, це мова моєї країни» для учнів ДНЗ ПТУ №40 м. Новоукраїнки. Учні слухали цікаву інформацію про історію розвитку української мови з давніх часів й до наших днів, її роль серед східнослов’янських мов, про перші українські словники, переглянули презентацію до Дня української писемності та мови, з якої довідалися про дату встановлення свята, відомості про Нестора-літописця, про те, які складні часи
пережила наша невмируща мова, послухали легенду про українську мову та інші цікаві факти. Учасники заходу показали гарні знання під час проведення вікторини «Диво калинове- чари барвінкові», вони мали можливість пригадати та продовжити прислів’я про книгу та мову, дати відповіді на запитання.
Під час заходу присутні прийшли до висновку, що народ, держава, мова –
це поняття не роздільні. Без мови немає народу, і , навпаки, без народу не
існує мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар