Урок – реквієм «Герої Небесної Сотні»

Минатимуть і дні, й роки,

Забудеться руїна,

Але в історію ввійдуть

Герої України.

Майдан. Мабуть, нині це слово знають у всіх країнах світу. Майдан Незалежності – це не тільки велика й головна площа в центрі Києва, Майдан – це небажання жити в системі тоталітарної корупції і малограмотної влади, що розграбувала країну. Це прагнення жити за європейськими стандартами. За це Україна заплатила більш як сотнею людських життів та кількома сотнями покалічених людей. Страшна ціна. «Революція Гідності». Саме так назвали ці буремні дні боротьби народу проти злочинної влади, що тривала впродовж усіх зимових місяців 2013-2014 р. та призвела до повалення тоталітарного режиму.

З нагоди річниці вшанування  пам’яті загиблих під час масових акцій протесту в Україні у листопаді 2013 року – лютому 2014 року та з метою увіковічнення великої людськості, громадянської і національної відваги та самовідданості  центральна бібліотека  спільно з учнями 8кл. ЗШ №6 (кл. керівник Кріцька Н.І.) підготувала та  провела    урок – реквієм     «Герої Небесної Сотні. Віктор Чміленко».  

На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Останніми у цьому довгому списку стали герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.

На захід були запрошені Руденко О.М., заступник міського голови та Гаращенко М.О., які нагадали присутнім, як розпочалася Революція Гідності – масовий протестний рух. Його кульмінацією стали трагічні події 18-21 лютого 2014 року. Тоді влада застосувала проти мирних громадян зброю, внаслідок чого загинуло більше 100 людей. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних?

Ведучі своїми розповідями повернули присутніх у ті криваві дні лютого 2014 року.  Глибоко в серця молоді запали вражаючі кадри з Майдану, на які не можна буде дивитися без болю і через сто років. Жодного з учнів події, що відбувалися, не залишили байдужими ні в розповідях, спогадах, ні у відео-переглядах:   «Герої не вмирають»,    «Плаче свічка», «Небесна Сотня» ( Пливе кача по тисині» ) «Нігоян декламує вірш Шевченка».

Згадували українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській та увійшли до когорти «Небесної Сотні», перші жертви Майдану - Сергія Нігояна,  Михайла Жизневського, Романа Сеника та Юрія Вербицького; наймолодшого героя Майдану Назара Войтовича  - йому було тільки 17 і у батьків він був єдиним…  Буремний Схід, загиблих в неоголошеній жорстокій війні, розв’язаній нашим «братом», наших земляків.

Учні підготували розповіді про Героя Небесної Сотні, нашого земляка,  Віктора Чміленко в рамках бібліотечного проекту "Культурна мапа Кіровоградщини. Кіровоградщина вчора, сьогодні, завтра". Ще вчора він був одним із нас. А сьогодні про нього говоримо лише в минулому часі… Віктор Чміленко жив у Борисівці Бобринецького району. Фермерував, багато і чесно працював. Як глибоко порядна людина, не терпів несправедливості, не вмів бути байдужим, брав участь в акціях протесту, коли порушувалися права і свободи українців. У 2012 році разом із дружиною Людмилою голодували під районною прокуратурою, протестуючи проти корупції влади.  Він був активним учасником Автомайдану та Євромайдану. Загинув  від кулі снайпера при спробі допомогти побратиму… За свої 53 роки Віктор

Чміленко встиг все, що повинен зробити справжній чоловік – побудував будинок, посадив дерево (і не одне), виростив сина і двох прекрасних доньок. Він не міг закривати очі на неправду. Власне, у пошуках правди і свободи, Чміленко і загинув, але він вічно житиме у пам’яті земляків.

Всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять Героїв Небесної Сотні та загиблих в зоні АТО.

В пам’ять про загиблих за майбутнє України  в читальній залі представлена виставка-експозиція «Герої Небесної Сотні», матеріали якої презентувала  присутнім  бібліотекар .

А завершився захід  флешмобом  «НЕХАЙ живе "НЕБЕСНА СОТНЯ" та покладанням квітів    до стели Героям Небесної Сотні .

Ми не маємо права забути, що  Герої Небесної Сотні дали нам можливість жити вільно, будувати нову країну, і ми в неоплатному боргу перед ними. Вони загинули, щоб ми жили. І найменше, що ми можемо зробити – це забезпечити те, щоб їх жертва не була марною та те, щоб подібне більше ніколи не повторилось.   Хай палають свічки пам'яті загиблих героїв Небесної Сотні у наших серцях. Герої не вмирають!