Година жалоби «Невиплакані сльози України»

У своїй багатовіковій історії наша держава пережила чимало трагічних сторінок. Однією з них був Голодомор 1932-1933 років. Останній тиждень листопада весь український народ вшановував пам’ять загиблих внаслідок цієї страшної трагедії.

Користувачі  центральної   бібліотеки  школярі  Новоукраїнського навчально-виховного комплексу № 6 "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад"   та філії  №1  стали учасниками години жалоби «Невиплакані сльози України».  

Вчитель історії  Мамалига Н.Г. зазначила, що в історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. І одна із найстрашніших   – Голодомор . За своїм вражаючим масштабом Голодомор перевищив навіть втрати нашого народу від Другої світової війни. За різними даними, протягом 1932-1933 років від голодної смерті померло від 7 до 10 мільйонів українців.

Присутні визначили причини і наслідки цієї трагедїі. Бібліотекар звернула  увагу      на   дослідження істориків, які  засвідчили, що найбільших втрат від геноциду голодом у 1932-1933 роках зазнали нинішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська і Житомирська області України. Сумна статистика втрат стверджує, що тут загинуло 52,8 % жителів, а смертність у 8-9 разів перевищувала загальноукраїнський рівень.

В цілому голодомор охопив усі регіони  України. Він винищив генофонд землероба. На кращих європейських чорноземах влада виморила голодною смертю мільйони людей.

Учні переглянули  відео – спогад  «Про Голодомор на Україні 1932-1933 років», відео кліп  «Свіча » Оксани Білозір та познайомилися з краєзнавчим матеріалом книжкової виставки  «Скорботна свічка пам’яті святої», яка діє в читальному залі.

В державному архіві Кіровоградської області зберігаються документи та різнопланові матеріали, які окреслюють злочинну діяльність органів радянської влади, більшовицьких комітетів на селі, розпачливі звернення селян, котрі втратили найдорожче – родинне гніздо, сім’ю; репортажі газетних шпальт про успіхи колективізації та статті спецкорів і звіти «буксирних бригад» «з фронтів боротьби проти куркульської контрреволюції». Трагедія народу постає в цих матеріалах без одягу та прикрас. Самопожертва задля порятунку сотень наших земляків від голодної смерті ціною власної волі і власного життя і людська байдужість.

Учні  зачитали спогади очевидців тих подій із книги місцевого краєзнавця А.Ковирьова   «Новоукраїнка: правда про голод 1932-1933 року мовою документів епохи та у свідченнях очевидців».   Вони ще і ще згадували усі надлюдські випробовування, які випали на долю їх бабусь і дідусів… Записи свідчень очевидців тих страшних подій, дали змогу кожному усвідомити на скільки страшними  були події того часу.

Документальні факти, спогади та віршовані рядки про Голодомор,  торкнулися душі кожного.  Учнівська молодь прониклася зачитаними віршованими рядками   глодосянина Миколи Паскаря  «Скорбна стела…» .    Розуміння, співчуття свідчать про те, що підростаюче покоління усвідомлює весь страх тих подій.

Десятиліттями існувала жорстока заборона навіть згадувати про ті страшні події. Але український народ виявив стійкість. Сьогодні маленький вогник свічки об’єднує нас у молитві за душі жертв Голодомору. Ми також згадуємо тих, хто ділився останнім шматком хліба і рятував співвітчизників від смерті. Тому наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.