Генеральна
асамблея ООН 1 листопада 2005 року прийняла Резолюцію № 60/7 «Пам’ять про
Голокост», у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї
третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей,
буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у
собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив
Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. Того дня в 1945 році війська 1-го
Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц.
В
Україні та за її межами символом нелюдських страждань, траурним місцем, де
відбулись масові розстріли жертв (переважно єврейської національності)
вважається Бабин Яр.
Новоукраїнська
центральна бібліотека також приєднується
до вшанування цієї скорботної дати та пропонує своїм користувачам викладку –
пам'ять під назвою «Трагедія, історія, пам'ять… ».
Ми не можемо не
згадувати масові розстріли в Гусарському урочищі, яке розташоване
на території Новоукраїнського району. Там у роки другої світової війни знищено більше
150 жінок, дітей і людей похилого віку єврейської національності та циган. Їх
підвозили до лісу в критих машинах і
розстрілювали над ямами, закидали землею не тільки вбитих, але й тяжко поранених.
Багатьох з них спалювали на вогні
живими.
Ось як про ті страшні розстріли згадує місцева поетеса Поліна Коган.
Баллада Гусарского леса.
Гусарский
лес листвой шумел,
Когда
в жестоком 41 –ом
Вели евреев на расстрел,
Сопроводив конвоем верным.
И
офицер игрой страстей,
Сгоняя
скуку и усталость,
Кормил
конфетами детей,
Чтоб смерть им сладкою казалась.
Старик с седою головой,
Пришедший в мир сей не для битвы,
Перед притихшею толпой
Читал последнюю молитву.
Остановил его свинец,
Он рвал и жег живое тело,
Земля плыла и багровела,
И застонала под конец.
Не затопчите прах живые!
Не причиняйте павшим зла
Во имя матери Марии –
Она еврейкою была.