понеділок, 30 березня 2015 р.

Практичне заняття «Робота з інформаційно – пошуковими системами в Інтернет»


За останні роки Всесвітня павутина стала настільки популярною, що зараз Інтернет є одним з основних засобів публікації інформації.
 Проблема пошуку інформації в такому суспільстві – важлива й актуальна. Інформаційно-пошукова діяльність є однією з провідних в процесі навчання в школі, вищому навчальному закладі, а для багатьох і в професійній діяльності.
 Тому для відвідувачів  бібліотеки  проводяться практичні заняття,  що надають  можливість пошуку інформації в Інтернеті. На одному з таких практичних занять «Робота з інформаційно – пошуковими системами в Інтернет» користувачі здобували навички пошуку інформації у Всесвітній павутині за допомогою  найбільш поширених систем пошуку. Мета заняття – сформувати пошукові вміння  при роботі у веб-просторі мережі Інтернет.
Інформаційний блок практичного заняття надав присутнім уявлення про різноманітні пошукові системи мережі Інтернет, їх можливості, способи пошуку інформації.  
В мережі Інтернет існують сотні різних пошукових систем, які є надійними в пошуку інформації, і вибір тієї чи іншої системи залежить тільки від кожного користувача особисто. Практика використання тих чи інших пошукових систем, які постійно відстежують зміну інформації в мережі, використовується і працівниками ЦРБ для задоволення інформаційних потреб користувачів бібліотеки. Без таких пошукових систем, практично неможливо виконати ні один повноцінний запит.  Найпопулярнішими з них є:
Google - http://www.google.com.ua/ - міжнародний пошуковий сервер
Мета -  http://meta-ukraine.com/ - український пошуковий сервер;
Яндекс, Рамблер - http://www.rambler.ru/ та http://www.yandex.ru/ - російські пошукові сервери;
Yahoo - http://www.yahoo.com/ - англомовний пошуковий сервер.
Корисною для присутніх стала практична частина заняття, де вони навчалися самостійному пошуку потрібної інформації, вмінню правильно і чітко формулювати пошуковий запит, а також запам’ятали декілька корисних правил для їхнього вдалого і ефективного пошуку інформації, які не тільки істотно полегшать роботу, але і допоможуть знаходити таку інформацію, яку за допомогою простих запитів знайти абсолютно неможливо.
1.     Грамотне використання можливостей одного пошукового сервера може бути ефективніше, ніж звернення з тим самим запитом до великої кількості серверів.

2.      У запиті слід використовувати ті слова, що точніше за все характеризують тему, яка цікавить користувача. 

3.      Для більшості пошукових серверів має значення послідовність слів у запиті, тому найбільш важливі і характерні терміни треба розміщувати на початку запиту і додавати до них менш значущі терміни.

4.      Фрази і словосполучення слід брати в лапки, оскільки в противному разі вони будуть сприйняті пошуковим сервером просто як набір ключових слів.

5.      У запиті можна зазначати одне або кілька власних імен.

6.      Рекомендується вживати синоніми – їх використання дозволяє не тільки поширити діапазон пошуку, а й надає більше ваги власне смисловій частині запиту і т. д.
Присутні переконались, що процес пошуку досить простий: задаючи ключові слова, характерні для шуканої інформації, вони зможуть  знайти  потрібний їм документ. Незалежно від того, якою пошуковою системою  будуть   користуватися.

середу, 25 березня 2015 р.

«Герої живуть поміж нас»

Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі.  Нинішній складний час став певною мірою лакмусовим папірцем, випробуванням для всіх, коли суспільство зрозуміло силу єднання, силу патріотизму. Добровольці приходять до військкомату з гаслом «Якщо не ми, то хто?».  Добре, що  в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільно ми переможемо тероризм всередині держави і дамо гідну відсіч агресії зовні.  Це люди сильної волі, міцного характеру, впевнені в собі патріоти України.
Сьогодні багато патріотів нашої держави воюють  в зоні АТО, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України. З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини, гордості за наших захисників Вітчизни,  надання допомоги воїнам АТО  в читальній залі  бібліотеки відбулася  ще одна зустріч з воїном-земляком Анатолієм  Стазіловим  учнів 11кл. гімназії №7.    До служби в армії Анатолій працював в СТОВ «Росія», у військкоматі, був волонтером.
Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих – патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну.    Анатолій  Стазілов розповів про службу в зоні АТО,  про нелегкі бойові будні,   про умови «існування» в місцях бойових дій  та забезпечення належною військовою амуніцією, одягом, взуттям, продуктами харчування, засобами гігієни тощо, про обереги, які носять солдати, і  про бойових побратимів.  Основним завданням була охорона  блок-посту  від нападу, недопущення перевезення шкідливих речовин чи заборонених предметів,     допомога місцевому населенню..  Згадував він і тих хлопців, кого вже, на жаль, нема в живих.
Учні  ставили запитання і спілкувалися з гостем. Цікавилися, як живе мирне населення на Сході, як ставляться до наших військових, як  держава підтримує бійців в зоні АТО,  чи проводиться відповідне навчання бійців.     Відповідаючи на запитання,  Анатолій зазначив, що державна підтримка відчувається, випускається нова техніка і озброєння, з новоприбулими військовими проводять навчання. Перед кожним завданням здійснюється ґрунтовний інструктаж.  Від імені всіх воїнів  Анатолій дякував за надану їм матеріальну підтримку, що надходила з району від влади, волонтерів, громадських активістів та всіх небайдужих жителів  Новоукраїнщини . Для піднесення бойового духу надзвичайно важливою і необхідною була і моральна підтримка військових.
    Анатолій  запевнив  присутніх, що   багато демобілізованих  знову готові їхати на захист східних кордонів нашої держави, виконувати свій громадянський та конституційний обов’язок.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні ж вона на всіх одна — війна, хоч як би ми її не називали. Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, а хтось допомагає фізично, фінансово чи морально. В прагненні підтримати наших відважних вояків єднаються і дорослі, і діти.  Волонтерський рух набув  нечуваного раніше розмаху.    Активно долучилися до волонтерського руху, доброчинних справ, продовжують допомагати учасникам антитерористичної операції і учні шкіл Новоукраїнщини.    І звичайно, всі з хвилюванням переглянули  відеофільм «Хоробрі серця», відзнятий волонтерами в  поїздках в зону АТО та під час збору  доброчинної допомоги.
    Ми не повинні бути байдужими до тих подій, які зараз відбуваються. Найменше, що ми можемо зробити – це бути патріотом у житті. Потрібно сказати, що негативні події на Сході країни зробили нас, справді, патріотами. Адже звідусіль лунає гімн України, всюди бачимо синьо-жовту символіку. Сподіваємося, що наша держава буде єдиною і незалежною.             Ми впевнені, що поки є такі сміливі й відважні люди – наша країна нездоланна!

Забуттю не підлягає

 Вища Народна Школа

Є щось святе в словах «мій рідний край». Важко переоцінити пізнавальне і виховне значення краєзнавчого матеріалу, який зібраний в районній бібліотеці. Саме завдяки цим книгам  про рідний край і місто наші користувачі мають змогу вивчати  історію  нашого міста Новоукраїнка та плекати  патріотичні почуття, любов до Батьківщини, її історії, до рідних місць.
Чергове заняття Вищої Народної Школи  приурочене до  71-ї річниці з дня визволення міста Новоукраїнка від фашистських загарбників.
М.О. Гаращенко – директор районного краєзнавчого музею, постійний слухач та доповідач Вищої Народної Школи розповів про визволення  міста, героїв-визволителів, спогади очевидців та ознайомив з матеріалами, де описані ці події.
Особливе задоволення усі  присутні  одержали від прочитаних власних  віршів Ніни Юхимівни Резніченко присвячених темі війни в Новоукраїнському районі.  Хвилюючі сторінки воєнного часу пройшли через серця учасників заходу.
Сувора правда війни навічно залишиться в пам’яті. Ми повинні пам’ятати, що свобода нашої Батьківщини оплачена життям мільйонів людей. Згадали і наших земляків, які відстояли честь і свободу нашої вітчизни в лиху годину війни. Нехай же їх імена залишаться в довічній вдячності нащадків.
Присутні мали змогу переглянути  книжкову виставку «Свято визволення – свято надії», на якій представлені нариси про людей високої мужності і честі та про  партизанський рух  в Новоукраїнському районі.

вівторок, 24 березня 2015 р.

«Патріотами не народжуються – ними стають»


Проект «З Україною в серці»


Сьогодні багато патріотів нашої держави воюють  в зоні АТО, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України. З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини, гордості за наших захисників Вітчизни, в ході проекту «З Україною в серці», нещодавно у читальній залі Новоукраїнської ЦРБ відбулася зустріч із земляками – учасниками бойових дій в зоні АТО – Середою Андрієм  Сергійовичем та Сидоренком Олександром Григоровичем та з міським головою Корінним Олександром Олександровичем.
Сучасна молодь не лише знає свою історію, а сьогодні вона творить її. Запрошені гості не на багато старші за учнів, а вже встигли побувати на війні. Це люди сильної волі, міцного характеру, впевнені в собі патріоти України.
Старшокласники ЗШ №8  затамувавши подих слухали про те, що відбувається в одній із "спекотних" точок нашої країни. Бійці- земляки згадували подробиці бойових дій, були дуже вдячні за те, що  їх чекали та так тепло зустріли.  І учні, і запрошені, були до глибини душі зворушені даним діалогом. Більшість хлопчиків з відповідальністю заявили, про можливість захисту своєї Батьківщини від ворогів, по закінченню навчання у школі і готовність  служити в лавах Збройних сил України. Учні із захопленням слухали розповіді бійців. А найбільше їх цікавило, коли бойові дії закінчаться та які речі є найбільш необхідними для солдат.
 Міський голова підкреслив, що зараз для нас найголовніше – бути дружніми, згуртованими, єдиними. Від імені всіх присутніх він висловив глибоку вдячність та шану бійцям за їхню мужність, за силу волі і витривалість, попрохав розраховувати у вирішенні соціально-побутових питань на міську владу. Ця зустріч нікого не залишила байдужим.

понеділок, 23 березня 2015 р.

Голосні читання роману Е. Хемінгуея «Прощавай, зброє!»


Всеукраїнська акція
«УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ  ЧИТАЄ»



Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д.І.Чижевського, вперше в Кіровоградській області, з 1 грудня 2014 до 30 травня 2015 рр. оголосила  Програму читання «Кіровоградщина читає Хемінгуея», обравши для читання та обговорення роман Ернеста Хемінгуея «Прощавай, зброє!».
Мета проведення Програми «Велике читання» полягає у наголошенні важливості читання, об’єднанні громади шляхом обговорення питань, що порушується в книзі та реклами книги як поєднання читання і дозвілля.
Програма «Кіровоградщина читає Хемінгуея» є поштовхом до залучення молоді до читання, популяризує творчість одного з кращих авторів американської літератури, сприяє набуттю навичок читання та вдосконалення знань англійської мови.
Роман Е. Хемінгуея «Прощавай, зброє!» - це не просто класика американської літератури, він є частиною американського історичного уявлення. Обравши цей роман для реалізації Програми, школярі  і студенти мають  можливість познайомитися з його повним змістом, а також прочитати чи прослухати мовою оригіналу.

Центральна районна бібліотека також долучилась до цієї Програми, провівши  голосні читання твору  разом з учнями 10кл. гімназії №7. Бібліотекар  та вчитель зарубіжної літератури Каєнко О.В. ознайомили молодь з біографією та  творчістю Е.  Хемінгуея ,   учні переглянули буктрейлер  за романом «Прощавай, зброє!». 
 Ерне́ст Мі́ллер Хемінгуе́й ( 21 липня 1899 — 2 липня 1961) — американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1954 року  .Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний та насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття. У 1993 році на його честь названо малу планету 3656 Hemingway.  
 
«Прощавай, зброє» (англ. A Farewell to Arms) — автобіографічний роман Ернеста Хемінгуея, що побачив світ у 1929 році. Тема роману — нещасливе кохання під час трагічних подій Першої світової війни. Роман багато в чому є автобіографічним — Хемінгуей служив на італійському фронті, був поранений і лежав у госпіталі в Мілані, де у нього був роман з медсестрою.
В рамках заходу  відбулись  голосні читання твору –  учні читали уривки з роману англійською та російською мовами.

Літературний диліжанс « Я вибрала долю сама»

Клуб «Ліра»  


19 березня українська громадськість відзначила 85-річний ювілей непересічної української письменниці Ліни Василівни Костенко. З цієї нагоди з учнями 11-А кл. районна бібліотека провела  літературний диліжанс   « Я вибрала долю сама» (засідання клубу «Ліра»).    Разом  з вчителем української літератури Черненко В.В.  бібліотекар крок за кроком розкривали нелегкі життєві стежини знаної поетеси. В особі Ліни Костенко Україна має свого великого поета і мислителя, духовного пророка. Її лірика не залишає нас байдужими, а вірші з політичними сюжетами просто вражають. І зараз її поезія допомагає нам у кривавій війні з зовнішніми і внутрішніми ворогами України.
« Бо поки ми тут про свободу мимрили,                                                      
 то інші вже свободу й здобули.                                                                 
 А   ми усе співаєм, як ми вимерли                                                          
або  як нас в неволю продали ».

Майже 16 років Ліна Василівна перебувала в добровільному підпіллі, а її твори тим часом переписувались й розповсюджувались серед читачів. Було висвітлено ще кілька вражаючих сторінок біографії Ліни Костенко, які закарбуються в пам’яті учасників заходу .   Кожен присутній почув дивовижну розповідь про гордість України Ліну Костенко, яка перш за все показує приклад шляхетного служіння літературі. За роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» у 1987 р. вона отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. У 1994 р. за книгу «Інкрустації», видану італійською мовою, Консорціум венеціанських видавців присудив Ліні Костенко премію Франческо Петрарки, якою визначаються твори видатних письменників сучасності.
Світовий конгрес українців у 1998 р. у Торонто нагородив поетесу своєю найвищою відзнакою – медаллю Святого Володимира.   Продовжили поетичну годину учні  -   вони читали вірші Ліни Костенко.
 Бібліотекар представила  присутнім збірки поезій письменниці, романи у віршах, біографічні твори, літературно-критичні статті з журналів, а також відомий роман  «Записки українського самашедшого». Самостійна й самобутня українська поетеса віддає перевагу дорогам невтораним. Одна з духовних предтеч «шестидесятників», вона відкрила їм визначальні ідейні обрії. І, мабуть, саме тому її порівнюють з великими попередниками – Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Іваном Франком.
Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить —
від кайданів, що волю
сковують,
від копит, що у душу б’ють,
від чужих, що тебе
скуповують,
і своїх, що тебе продають?!

Поетичний калейдоскоп «Поезії не змовкне джерело»

Всеукраїнська акція
«УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ ЧИТАЄ»
 
"Поезія – це завжди неповторність,
            Якийсь безсмертний дотик до душі”
                                           Л. Костенко

   Всеосяжна мова поезії була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва, адже слово, надиктоване серцем, торкається найглибших людських почуттів. Поезія передає внутрішнє прагнення людини жити в гармонії з навколишнім світом, допомагає поділитися найсокровеннішими думками, виявити свою громадянську позицію. 



"Поезія, - за  рішенням ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”. Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.
Сьогодні, вже традиційно, у багатьох країнах світу з нагоди Всесвітнього дня поезії проходять літературні вечори, фестивалі, презентації нових книг, вручаються літературні премії та ін.
Це свято  відзначили і працівники Новоукраїнської ЦРБ разом з учнями загальноосвітньої школи №1. «Поезії не змовкне джерело» - таку назву мав захід.  Під час бесіди бібліотекар звернула увагу на те, що творчі особистості: поети та письменники через мистецтво слова наближають нас до прекрасних подій, людей та їхніх доль. Присутні мали прекрасну нагоду доторкнутися до творчості місцевих поетів:  О. Антоненка, С. Коляди, П. Коган, І. Косих, К. Нікітченко, О. Каєнка, В. Леви, Т. Рахуби, О. Кавун та ін.  Під час заходу учні відчули, що поезія — це енергетика, яка наповнює позитивом довколишній світ і робить нас кращими, а наше життя радіснішим.



День пам’яті «Встеляйте квітами дороги – бійцям, що мир несли в наш край»


17 березня 1944 року -  День визволення міста Новоукраїнки від німецько–фашистських загарбників.  Саме цей день, коли радянські війська звільнили  наше рідне місто, є етапною, знаковою сторінкою  в історії нашого району.
        Тому бібліотекарями Новоукраїнської ЦРБ  спільно з Краєзнавчим музеєм Новоукраїнського району було проведено годину слави «Встеляйте квітами дороги – бійцям, що мир несли в наш край ». Щоб вшанувати доблесних оборонців і визволителів нашого міста у роки Великої Вітчизняної війни, учні ДНЗ ПТУ №40 завітали на цей захід. Мова йшла про тих, хто виявляв небувалий героїзм на бойових рубежах, про тих визволителів, хто пройшов страшну і сувору школу війни, хто у повоєнні роки відбудовував зруйноване місто, тих хто і сьогодні є для нас прикладом любові до Батьківщини, зразком витримки, мудрості та терпіння, щирої віри у непорушну єдність поколінь у щасливе майбутнє.  Директор краєзнавчого музею Новоукраїнського району  Гаращенко Микола Олексійович розповів учням про те, які війська першими вступили в місто, та як його жителі зустрічали своїх визволителів і, на жаль, про трагічні втрати в роки війни.
     Доземний наш уклін і перед загиблими на тяжких дорогах війни,  і перед нині живими ветеранами Великої Вітчизняної, які пронесли через лихоліття  любов до Батьківщини.







четвер, 12 березня 2015 р.

Поетично-музична композиція «Іду з дитинства до Тараса»

Всеукраїнська акція
«УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ ЧИТАЄ»

Сьогодні  Шевченко – не просто автор «Кобзаря». Не далека історична постать за півторастолітнім часовим нашаруванням.  Не монументальний, застиглий образ. Нині він набагато ближчий, живий, бо безпосередньо пов’язаний з конкретикою наших днів – з конкретними людьми, подіями і конкретною кров’ю… Це той поет, чиї слова на Майдані читав Сергій Нігоян:
«І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.

Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!».


Так розпочалась поетично-музична композиція «Іду з дитинства до Тараса» в читальній залі  районної бібліотеки, яку працівники бібліотеки підготували у співпраці з ДМШ , бібліотекою гімназії №7 та учнями  10 класу.

Пізнання Шевченка, як і пізнання батьківщини, розпочинається підсвідомо, ще в ранньому дитинстві з материнської колискової, калини, вишневого садка. До кожного з нас Тарас Шевченко приходить по-своєму. До когось - через книгу, до іншого - через твори про нього…
Бібліотекар звернула увагу присутніх на унікальний  телерадіо - марафон,  який відбувся 9 березня, загалом участь у марафоні взяли 529 людей: солдати  АТО,  курсанти,  волонтери,  військові медики,  громадські та культурні діячі,  політики.





В цей день геніальний поет ніби сам своїми творами промовляв до присутніх, адже кожен його вірш – це радість і біль його життя .   Знову відкрити для себе Т. Г. Шевченка, нового і завжди сучасного,  долучитися до голосного читання творів Кобзаря  мали можливість і учні.  Юні шанувальники слова Шевченка декламували вірші Кобзаря, висловлювали своє бачення поета.      У кожного - свій Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що йому найближче.         




                            
Свою любов до поезії та майстерність в декламуванні віршів продемонстрував юний Анатолій  Гетьманенко, учень ЗШ№8,  дипломант Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Музична      школа-2015»  . Патріотично і голосно прозвучав    вірш  «Нащо мені женитися»  у  його виконанні .

Сучасний погляд на творчість генія,своє бачення Шевченка представив
читач нашої бібліотеки і місцевий поет Олександр Антоненко у вірші «Портрет Шевченка», який також майстерно виконав Анатолій Гетьманенко.

Доповнювалося свято музичним супроводом у виконанні  учнів ДМШ.
Проникливо і сердечно звучали мелодії на слова Шевченка у виконанні Яринки Ткаченко «Зоре моя вечірняя»,  українська народна пісня « Ой у полі жито» у виконанні Наталки Єпіфанової. А завершила свято патріотична пісня наших місцевих авторів «Калина»  -сл. Ганни Руденко, муз. А.Бондаря, у чудовому виконанні  юної Ані Насєдкіної.

Доповненням до заходу стала виставка-інсталяція «Лунає слово Кобзареве», на якій поряд з книгами представлено «Заповіт» Тараса Шевченка, вишитий   народною майстринею Валентиною Чайковською.









І наостанок всі присутні влаштували невеличкий  флешмоб :   читали  ланцюжком, по черзі його  безсмертний «Заповіт»:
І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути  незлим тихим словом!

четвер, 5 березня 2015 р.

Інформаційна година «Пісня з рукою на серці»

Пісня – душа народу, національні гімни – найвищий прояв його волелюбних прагнень, духовно патріотичних устремлінь. Втративши свою державність, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну, його заступали патріотичні пісні, що не охоплювали долі всього народу, розмежованого кордонами Австро-Угорської та Російської монархії. Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета і етнографа Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”. Музика написана видатним західноукраїнським композитором і диригентом Михайлом Вербицьким.
   Для українців гімн - це урочиста, патріотична пісня, яка уславлює державу, є символом її державності і національної єдності.
  З метою виховання в учнівської молоді патріотизму, національної самосвідомості та поваги до державної символіки, бібліотекарем Новоукраїнської  ЦРБ для учнів ЗШ №1 проведено інформаційну годину «Пісня з рукою на серці» з нагоди відзначення 200-ї річниці від дня народження Михайла Вербицького, автора музики Державного Гімну України, та 150-ї річниці першого публічного виконання національного гімну.  Під час заходу діти дізналися, що створення українського гімну бере початок з осені 1862 р., але  саме 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. 
 Державний гімн України закликає нас пам’ятати про минулу славу рідної землі. Саме він пробуджує високі патріотичні почуття до Батьківщини.    
     Україна - наша земля, наш рідний край, зі славною багатовіковою історією, культурою, багатими народними традиціями, з мальовничою природою та солов'їною мовою. Любімо, шануймо, бережімо її та наші святині - Герб, Прапор, Гімн.
Відзначення Дня гімну України – це обов’язок кожного патріота та свідомого громадянина.

понеділок, 2 березня 2015 р.

Година корисних порад «Обробляй вчасно - вродить рясно»

Майже на кожному засідання Вищої Народної Школи слухачі згадують своїх колег, вчителів, директорів та своїх наставників. Так відбувалося і цього разу – пригадували  вчителів з якими доводилося працювати, директорів шкіл району: Кофмана Б.М., Чернегу В.Я., Жанталая О.П., Палієва А.А., Луговського А.І., Петренка О.П. та інш. Спогадами про свого батька  Шепетуху Миколу Семеновича  поділилася його донька, продовжувач сімейної династії – ветеран педагогічної праці, талановитий педагог, людина, яку поважають у нашому місті – Зінаїда Миколаївна Шведова.  В її розповіді велика частина біографії батька  присвячена бойовому шляху  та післявоєнним рокам. Розповідь про М.С.Шепетуху як директора Новоукраїнської загальноосвітньої школи №4 доповнювали    і інші слухачі ВНШ, адже багатьом доводилося працювати з ним.      Згадували, що  він багато уваги приділяв вихованню у своїх учнів та педагогів організаторських здібностей.
Багато слухачів ВНШ  вже зайняті весняними турботами, тому наступна сторінка засідання  - година корисних порад «Обробляй вчасно - вродить рясно», підготовлена бібліотекарями. Весняні роботи вже  розпочаті, адже саме зараз закладається успіх майбутніх врожаїв. Як збільшити врожайність, як захистити грядки від шкідників, та що треба зробити, щоб грядка мала привабливий вигляд – про це розповіла ведуча. Також велася мова про посів у відкритий грунт насіння цибулі, редиски, моркви; про посів насіння на розсаду баклажанів, перцю, помідорів, квітів. Не байдужими  залишилися присутні на заході. Своїми порадами поділилися Л.М. Шерер, Л.М.Дубина, Н.К.Яценко, Н.М. Ігоніна,  а Я.І. Наконечний розповів про свій досвід  вирощування картоплі двома способами, щоб отримати великий і гарний урожай.
Наприкінці бібліотекар зробила огляд статей періодичних видань про весняні роботи городників та порекомендувала рекомендації використовувати на практиці.

Краєзнавча година «Обереги нашої пам’яті»

 Клуб “Ліра”

В рамках заходів «Про відзначення в бібліотеках району ювілейних дат 2015» та в межах мистецького клуба “Ліра” відбулась краєзнавча година    для старшокласників 10 класу      гімназії №7 «Обереги нашої пам’яті».
«Перша  сторінка   засідання   -  відеоманрівка «  Майстер мініатюр»             присвячена  нашому  видатному  земляку, художнику, неперевершеному  майстру мініатюрного живопису Івану Павловичу Похитонову,  165-річчя від дня народження якого відзначалось 8 лютого (1850-19230). Під час заходу підлітки дізналися багато цікавої інформації про творчий і життєвий шлях «мініатюриста світового рівня». Російські енциклопедії з довідниками досі звуть його великим «російським художником», його – уродженця єлизаветградських степів, чий талант розкрився у Франції та Бельгії, сина нащадка українських козаків і сербки …
Чи не найдивовижнішим фактом із життя Івана Похитонова залишається те, що він – самоук, який серйозно зайнявся живописом уже після того, як спробував свої сили на військовому та аграрно-зоологічному поприщах.
  
"Самий французький серед російських пейзажистів", як його називали сучасники, більшу частину свого життя митець проживав за кордоном.  23 грудня 1923 року у віці 72 років помер Іван Похитонов у бельгійському місті Льєжі, де і похований. Свідченням глибокої поваги, любові до талановитого митця відбулась посмертна виставка творів, яка відкрилася у 1925 році у Льєжі. На ній було представлено понад 100 полотен художника, підготовлено каталог творів. «Повернення на батьківщину» відбулося тільки у 1963 році. Тоді онук художника, диригент і композитор Ігор Маркевич привіз до Радянського Союзу картини свого знаменитого діда й влаштував у Москві, в Третьяковській галереї, чудову виставку.
 А народився художник Іван Павлович Похитонов   у нас – у селі Мотроно-Андріївці Татаровської волості , нині у складі села Новопавлівки  Новоукраїнського району.
У Кіровограді про Похитонова нічого не нагадує: жодної вулички-провулка (зате у Льєжі є своя Rue Pokietonov!), жодної меморіальної дошки, жодної премії. В жовтні 2012 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді  Будинку культури с. Помічна Новоукраїнського району.
Присутнім  був презентований  буклет   "Самий французький серед російських пейзажистів" та слайд –презентація фоторепродукцій    картин  Похитонова,  які знаходяться в краєзнавчому музеї.               
Другою  сторінкою  засідання  була  літературно-мистецька  година   «Письменник із     Новомиргородського «раю»,  присвячена  55-річчю  з  дня  народження  Олександра Жовни  (народився 15 лютого 1960 року в місті Новомиргород).  Бібліотекар     та учні  зробили екскурс по життю і творчості сучасного українського письменника, подивились буктрейлер «Олександр Жовна. Маленьке життя», створеного Новомиргородською бібліотекою.       Його твори видані в Токіо та Нью-Йорку. Ім'я Олександра Жовни занесене до Української енциклопедії визначних особистостей ХХ століття.
Автор книг оповідань та повістей "Партитура на могильному камені", "Вдовушка", "Експеримент", "Маленьке життя". Він не маячить постійно в інформаційному просторі, але коли вже звучить, то голосно й небезпідставно. То Роман Балаян зняв фільм «Ніч світла» за його оповіданням, то Олександр Жовна одержав звання «заслуженого діяча мистецтв України», то став учасником кінофестивалю в Кельні...Жовна живе у своїм маленькім «раю» — в Новомиргороді  , працює вихователем у дитячому будинку для розумово відсталих дітей.
Письменник тричі виступав автором сценаріїв до фільмів, знятих за його творами. Всі вони - “Партитура на могильному камені”, “Світла ніч” та “Секонд-хенд”, вже побачили світ. У четвертому фільмі «Маленьке життя» Олександр Жовна дебютував ще й як режисер–постановник та актор. Лауреат Обласної літературної премії ім. Є. Маланюка (2008), за книгу оповідань та повістей «Її тіло пахло зимовими яблуками» у номінації «Художня література».
 Твори Олександра Жовни читають залпом, слухають відкритим серцем і розумом. Кажуть, по-іншому неможливо.  Бібліотекар наголосила, що такі унікальні люди як    Іван  Похитонов   та  Олександр Жовна,   і дають відповіді на питання: хто ми, звідки, яке наше коріння.
Сучасний школяр достатньо поінформований. Завдяки телебаченню, комп'ютерним системам він часто знає про далекі світи більше, ніж про той, який видно з вікна власної оселі. Більше того, він може навіть не здогадуватись, яку багату історію має його власна земля.
Прищеплення любові до рідної землі, формування національно свідомого громадянина через осягнення краси рідного слова у творчій спадщині земляків — важливе завдання, яке необхідно реалізувати через  літературу  рідного краю . Ця література покликана допомагати школяреві пізнавати попереднє життя народу, краю; вона є джерелом сили для духовного становлення особистості.