четвер, 5 грудня 2013 р.

Година - реквієм

«Стоїть в скорботі мати Україна, біля могил дітей своїх стоїть»

Пригадай, Україно, ХХ століття своє…


Дві трійки фатальні, як символ ненависті й горя.


Цей рік 33-ій ще й досі у серці пече


Якимсь несказанним і вічно страждаючим болем.



Страшний 1933 рік… Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу - України.

Пам’ять - нескінчена книга, в якій записано все - і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через 80 років, жахливо згадувати, але не можна забути ту страшнутрагедію, щорозігралася на благословеннійземліквітучогоукраїнського краю.

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінською владою у 1932 -1933 роках, пам’яті сотень українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі булаприсвячена година реквієм «Стоїть в скорботі мати Україна, біля могил дітей своїх стоїть», що була проведена для учнів ДНЗПТУ №40.Мета  заходу -  вшанувати  пам’ять  про тих, хто загинув у ті страшні  часи , знати  масштаби трагедії, внаслідок  якої  в мирний  час  загинули  мільйони українців.  Бібліотекар  розповіла  дітям,  що голод не  був наслідком стихійного лиха, посухи чи неврожаю, а  мав суб´єктивну  причину-злу волю купки вождів.Учні переглянули документальне відео «Голодомор. Україна 1932-1933 рр.».  Спогади очевидців    наочно  підтверджували вражаючі  кадри хроніки . Усні свідчення  людей,  котрі пережили страшне лихоліття правдиво стверджували   незаперечні факти:  це була  цілеспрямована політика більшовиків на знищення українського народу.                                   

Хоч ми і живемо в інший час і не причетні до тих страшнихподій, але ми повинні знати історіюнашого народу і ніколи не забувати про голодомор на Україні, щобзнову не повторилось цежахіття.


Немає коментарів:

Дописати коментар